Кульбаба лікарська корінь (Одуванчик лекарственный рос.), 50г

КУЛЬБАБА ЛІКАРСЬКА

Кульбаба Лікарська або Кульбаба Звичайна (Кульбаба лікарська, рос.) - багаторічна трав'яниста рослина родини Айстрових.

Багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище коротке, товсте, темно-буре, на зламі біле, переходить у вертикальний стрижневий корінь. Характерною рисою кореневища є здатність скручуватись і коротшати перед настанням морозів, при цьому головка корене­вища на кілька сантиметрів опускається нижче від рівня ґрунту. Листки прикореневі, розеткові, ланцетні, звужені при основі, по краю зубчасті, зелені. Квітконосний пагін трубчастий, пустоті­лий, заввишки до 30 см, з одним великим верхівковим квітковим кошиком. Квітки численні, яскраво-жовті, ароматні, язичкові. Плід — сірувато-бура довгасто-ребриста сім'ї янка з білим чубчиком. Усі зелені частини рослини виділяють на зламі білий молочний сік. В Україні кульбаба поширена скрізь, у найрізноманітніших місцях.

З лікувальною метою використовуються корені кульбаби, заготовані восени або ранньої весни, рідше — надземна частина. У коренях містяться тритерпенові сполуки — тараксерол, тараксастерол, стерини (ситостерин і стигмастерин), інулін, тараксол та ін. У траві й квітках є лютеїн, флавоксантин, тритерпенові спирти, каротин, вітаміни, мінеральні сполуки.

Застосування. У медицині настої трави й коренів використовують як гіркоту, що збуджує апетит і поліпшує роботу шлунково-кишкового тракту. У народній медицині препарати кульбаби використовують ширше: настоянку коренів на горілці приймають від болів у шлунку; відвар трави й квіток застосовують у випадках захворювань печінки, жовтяниці; відвар квіток призначають від гіпертонічної хвороби, а також геморою; спиртову настоянку квіток використовують зовнішньо для лікування ревматизму. Кульбаба має застосування й у кулінарії: висушені, подрібнені підсмажені корені використовують як сурогат кави, з суцвіть готують варення, використовують їх для ароматизації вин і лікерів.