Змієголовник молдавський трава (Змееголовник молдавский рос.), 50г

ЗМІЄГОЛОВНИК МОЛДАВСЬКИЙ

Вид трав'яних рослин роду Змієголовник (Dracocephalum).

Трав'яниста багаторічна рослина. Стебло прямостійне, інколи ви­східне, заввишки 20—60 см, чотиригранне, розгалужене. Листки супротивні, короткочерешкові, довгасто-ланцетні або довгасто-яйцеподібні, великопилчасті. Квітки синьо-фіолетові, рідше білі, з двогубим віночком і двогубою чашечкою, зібрані по 4—6 у кільця, які утворюють довгі китиці на верхівках стебел. Цвітіння — у черв­ні—липні. Плід — довгастий чотиригорішок, дозрівання плодів — у вересні. В Україні зрідка зустрічається в південних регіонах, на степових схилах, серед чагарників, культивується як ефіроолійна й медоносна рослина.

З лікувальною метою використовують траву змієголовнику, хімічний склад якої вивчено недостатньо. У траві міститься аро­матична ефірна олія (0,08—0,2 %), до складу якої входять цитраль, гераніол, а також алкалоїди, кумарини, флавоноїди.

Застосування. Змієголовник за лікувальною дією подібний до меліси лікарської, тамує біль, чинить заспокійливу, ранозагою­вальну, протисудомну дію. У народній медицині настій трави змієголовнику застосовують у випадках тахікардії, невралгії, мі­грені, застудних захворювань, зовнішньо — у вигляді полоскань, компресів і припарок від зубного болю, ревматизму й забиттів. Свіже листя прикладають до ран для швидшого їх загоєння. У ти­бетській медицині препарати змієголовнику застосовують у ліку­ванні захворювань печінки та шлунка.

Крім змієголовнику молдавського, в народній медицині вико­ристовують і інші види змієголовників: змієголовник чебрецевий  і змієголовник великоквітковий. Ці рослини мають аналогічні терапевтичні властивості.